Згідно з новим дослідженням, проведеним на острові Нова Каледонія в південній частині Тихого океану, процес, який викликає утворення кірки всередині чайників, також може допомогти очистити морську воду від забруднень, що містять нікель.
       Нікельгірничодобувна промисловість є основною галуззю промисловості Нової Каледонії;крихітний острів є одним із найбільших виробників металу у світі.Але поєднання великих відкритих кар’єрів і сильних дощів призвело до того, що велика кількість нікелю, свинцю та інших металів потрапила у води навколо островів.Забруднення нікелем може бути шкідливим для здоров’я людини, оскільки його концентрація в рибі та молюсках зростає, коли ви просуваєтеся вгору по харчовому ланцюгу.
Марк Жаннін, інженер-еколог з Університету Ла-Рошелі у Франції, і його колеги з Університету Нової Каледонії в Нумеа задалися питанням, чи можуть вони використовувати процес катодного захисту, метод, який використовується для боротьби з корозією морських металевих конструкцій, щоб отримати деякі нікель з води.
Коли слабкий електричний струм прикладається до металів у морській воді, карбонат кальцію та гідроксид магнію випадають з води та утворюють вапняні відкладення на поверхні металу.Цей процес ніколи не вивчався в присутності металевих домішок, таких як нікель, і дослідникам було цікаво, чи можуть деякі іони нікелю також потрапити в осад.
Команда кинула оцинкований сталевий дріт у відро зі штучною морською водою, до якої додали сіль NiCl2, і пропускала через нього легкий електричний струм протягом семи днів.Після цього короткого періоду часу вони виявили, що 24 відсотки нікелю, який спочатку був присутній, потрапили у відкладення накипу.
Яннен каже, що це може бути недорогим і простим способом видаленнянікельзабруднення.«Ми не можемо повністю усунути забруднення, але це може бути одним із способів його обмежити», — сказав він.
Результати були дещо випадковими, оскільки усунення забруднення не було однією з цілей початкової дослідницької програми.Основні дослідження Джанін зосереджені на розробці способів боротьби з береговою ерозією: він вивчає, як вапняні відкладення, поховані в дротяній сітці на дні океану, можуть діяти як свого роду природний цемент, допомагаючи стабілізувати відкладення під дамбами або на піщаних пляжах.
Яннін розпочав проект у Новій Каледонії, щоб визначити, чи зможе мережа зафіксувати достатню кількість металевого забруднення, щоб допомогти вивчити історію забруднення нікелем на місці.«Але коли ми виявили, що можемо видобувати великі обсяги нікелю, ми почали думати про його можливе промислове застосування», — згадує він.
Цей метод не тільки видаляє нікель, але й безліч інших металів, каже хімік-еколог Крістін Оріанс з Університету Британської Колумбії у Ванкувері.«Спільне осадження не дуже вибіркове», — сказала вона Chemistry World.«Я не знаю, чи буде він ефективним для видалення достатньої кількості токсичних металів без видалення потенційно корисних металів, таких як залізо».
Дженнінга, однак, не турбує те, що система, якщо її розгорнути у великому масштабі, видалить життєво важливі мінерали з океану.Під час експериментів, які видалили з води лише 3 відсотки кальцію та 0,4 відсотка магнію, вміст заліза в океані досить високий, щоб не мати особливого ефекту, сказав він.
Зокрема, Жаннін припустив, що така система може бути розгорнута в місцях з високими втратами нікелю, таких як порт Нумеа, щоб допомогти зменшити кількістьнікельзакінчується в океані.Він не потребує особливого контролю та може бути підключений до відновлюваних джерел енергії, таких як сонячні панелі.Нікель та інші забруднювачі, що потрапили в накип, можна навіть відновити та переробити.
Жаннінг сказав, що він і його колеги працюють з компаніями у Франції та Новій Каледонії над розробкою пілотного проекту, який допоможе визначити, чи можна розгорнути систему в промислових масштабах.
© Королівське хімічне товариство document.write(new Date().getFullYear());Реєстраційний номер благодійної організації: 207890